стой
здесь рыцари моей тоски
существа из пепла, что являются по ночам
что врываются в сны.
каждый делает вид, что живет
9 April
0
7 April
6 April
5 April
мой милый друг,
я тоже скучаю
по разговорам. скорей по придуманным.
в грудной клетке что-то трещит, расталкивая рёбра.
надежда укрывает
больше не холодно.
я тоже скучаю
по разговорам. скорей по придуманным.
в грудной клетке что-то трещит, расталкивая рёбра.
надежда укрывает
больше не холодно.
29 March
27 March
26 March
ревущая тревога давит мысли
и сотней маленьких осколков вонзается в пустые берега
пески надежд и разочарований.
и сотней маленьких осколков вонзается в пустые берега
пески надежд и разочарований.
последняя серия Норагами
последняя серия Тинвафли
теперь мне пусто
судорожно ищу себе новый мир.
я поняла, что создавать фарс из своих переживаний легко, как и обесценивать чувства. жаль, что проще лишь в начале.
а гул едких фраз иногда доноситься - кем бы ты ни был, в мыслях отражается эхо чужих слов.
последняя серия Тинвафли
теперь мне пусто
судорожно ищу себе новый мир.
я поняла, что создавать фарс из своих переживаний легко, как и обесценивать чувства. жаль, что проще лишь в начале.
а гул едких фраз иногда доноситься - кем бы ты ни был, в мыслях отражается эхо чужих слов.
19 March
16 March
я слухаю дощ та обіймаю вітер. я іду навпростець серед вологих оживших дерев і своїх напівмертвих думок.
крок за кроком. стає ближче до чогось
все гримлять відкриті настіж вікна, все рипить і гнеться старезна гілочка на крислатій липі. примарні тіні чужих поглядів зрідка визирають з поміж машин.
а я продовжую вглядатись у пелену падаючих крапель. мене вже підступно оточило те дивне пригнічення-розачарування, що приносять лиш вигадані закоханою головою історії.
крок за кроком. стає ближче до чогось
все гримлять відкриті настіж вікна, все рипить і гнеться старезна гілочка на крислатій липі. примарні тіні чужих поглядів зрідка визирають з поміж машин.
а я продовжую вглядатись у пелену падаючих крапель. мене вже підступно оточило те дивне пригнічення-розачарування, що приносять лиш вигадані закоханою головою історії.
14 March
розкажи мені, як догорає віра у краще.
незалежна Україна, де давно залежні ми біжимо по спіралі історії. скільки часу витекло з Дніпра, а нас все ще вважають рабами, нас душать, грабують, принижують.
я не можу зрозуміти, це що, невиліковна хвороба - нищити нації? царство лиш осучаснилось і непогано вкрилось смішними міражами демократії.
нам ніколи не давали жити під своїм, українським небом
і тепер ви питаєте чому герої йшли до кривавого кінця?
влада знищила можливість відступу, компромісу, існування. Україну знову деруть на шматки, "цілком законно" перетворюючи на руїну.
я не шукаю істини в болоті світової брехні. я тільки хочу, щоб рідна земля піднялась з колін. я хочу дихати вільно, а жити - мирно.
і прошу, нешановний п., приберіть вже свої брудні руки від моєї країни
незалежна Україна, де давно залежні ми біжимо по спіралі історії. скільки часу витекло з Дніпра, а нас все ще вважають рабами, нас душать, грабують, принижують.
я не можу зрозуміти, це що, невиліковна хвороба - нищити нації? царство лиш осучаснилось і непогано вкрилось смішними міражами демократії.
нам ніколи не давали жити під своїм, українським небом
і тепер ви питаєте чому герої йшли до кривавого кінця?
влада знищила можливість відступу, компромісу, існування. Україну знову деруть на шматки, "цілком законно" перетворюючи на руїну.
я не шукаю істини в болоті світової брехні. я тільки хочу, щоб рідна земля піднялась з колін. я хочу дихати вільно, а жити - мирно.
і прошу, нешановний п., приберіть вже свої брудні руки від моєї країни
12 March
истерика как единственный способ выразить полуразложившиеся чувства, которые вместе со сгоревшим хламом собственных эмоций образуют колючий ком в горле.
вот сидишь в обнимку со стулом и веришь, что завтра утро начнется не с кулаков о стену, а хотя бы с чашки слегка бодрящей жидкости.
вот сидишь в обнимку со стулом и веришь, что завтра утро начнется не с кулаков о стену, а хотя бы с чашки слегка бодрящей жидкости.
11 March